В історичних документах перша згадка про село Біляївка датується 1888 роком, де сказано, що назву свою воно одержало від прізвища землеміра Біляєва, який наділяв тоді «казенну» державну землю селянам переселенцям з Одеси, Нововоронцовки, Золотої Балки, Севастополя та інших місць півдня України в період освоєння цих земель. Спочатку це були в основному моряки, які чесно відслужили свій строк на флотах і були вірні царю і вітчизні. В пам’ять про це до наших днів збереглися назви вулиць – Одеська, Севастопольська.

Згідно списку церковно-приходських шкіл та шкіл грамоти Херсонської єпархії за 1895-1896 навчальний рік в Біляївці з 1893 року в найманому незручному будинку працювала однокласна церковно-приходська школа. В ній навчалося 55 хлопчиків та 10 дівчаток. Чисельність закінчивших курси з свідоцтвом на пільгу по воїнській повинності отримало 14 хлопців. Кошти на утримання школи (в карбованцях) надходили: від церкви - 35, від земства - 60, від громади-120, від єпархіальної училищної ради – 40, разом – 255. Завідуючим школою, учителем закону Божого був священик Олександр Лядський. Учителем школи – Максим Зюзін, селянин, що на той час 6 років знаходився в учительському корпусі.

Дуже складними виявилися для Біляївки роки Першої світової війни та роки Української революції. У порівнянні з 1912 роком, чисельність жителів скоротилася більше ніж на 150 чоловік. Багато сімей зосталися без чоловіків - головної робочої сили, тому доводилося працювати всім – і малим, і старим, і жінкам. До школи, яка мало чим відрізнялася віл колишньої церковно-приходської, діти майже не ходили.

Радянська влада у селі Білявка була проголошена у січні 1918 року. А вже у квітні село було окуповане німецько-австрійськими військами. Часта зміна влади, тяжкі умови життя не давали можливості біляївцям перейматися проблемами школи.

У березні 1920 р. було затверджено українську радянську систему освіти, яка діяла з різними доповненнями десять наступних років. В основу даної системи було покладено соціальне виховання, а робота всіх освітніх і виховних закладів будувалася за трудовим принципом (на базі продуктивної праці для виявлення професійних нахилів дітей) і за своїми завданнями та змістом утворювала єдину систему професійної освіти. Її автор тодішній Нарком освіти Г. Гринько Протягом перших тридцяти років радянської влади основним держав­ним документом про народну освіту в Україні служив "Кодекс законів про народну освіту в УРСР", прийнятий 2 листопада 1922 р.

Лише 1923 року Наркомос видав "Єдиний виховно-навчальний план в установах соцвиху для дітей до 15 років в УРСР". Він окреслював три головні аспекти підготовки учнів: трудознавство, культурознавство та природознавство.

Рішенням Золотобалківської волосної ради Херсонського повіту від 9 травня 1920 року було виділено цеглу для будівництва школи, але тільки у грудні 1922 року Білявка уклала договір з відділом народної освіти про створення початкової школи у селі. У невеликій селянській хаті навчалося 82 учні. При школі був земельний наділ.

У 1923 році за ініціативи Л.С.Волкова на спорудження нової школи завозяться будівельні матеріали і починається будівництво.

Сільська школа знаходилася на повному утриманні села, адже коштів для придбання книжок, зошитів, обладнання, на плату вчителям держава не виділяла.

Після ряду адміністративних перетворень село Біляївка з березня 1935 року ввійшло до новоорганізованого Нововоронцовського району. На той час у селі працювала семирічна школа, клуб, бібліотека. Поступово була ліквідована безграмотність. Незважаючи на всі негаразди, село жило та розвивалося. Воно славилося своїми працьовитими людьми, добрими традиціями, гостинністю та доброю вдачею його жителів.

В пам'яті старожилів села збереглися імена учителів тих років: Хорольський Дмитро Михайлович викладав історію, Федір Григорович Редька – географію, Федір Іванович Пугачов – російську мову. Сільські учителі користувалися великою повагою серед односельців, учнів, батьків.

В роки війни в приміщенні Біляївської семирічної школи був розташований німецький госпіталь, так як це була найбільша будівля в селі. Діти взагалі не вчилися. Німцями були знищені шкільні меблі, шкільне обладнання, пошкоджений дах школи.

У міру визволення України від окупантів почалась відбудова шкіл. У лютому 1943 р. було видано постанову українського уряду "Про поновлення роботи шкіл в районах Української РСР, звільнених від фашистських окупантів". На вересень 1944 р. на переважній більшості територій України відновилась робота шкіл. Але у Білявці школа відновила свою роботу у 1946 році.

Постановою уряду від 8 вересня 1943 р. прийом дітей до школи почав здійснюватися з 7-річного віку, вводилося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток в загальноосвітніх школах (мало місце до 1954 р.).

Після війни розгорнулася активна робота з відновлення роботи школи на всіх територіях України. 1949 року відбувся перехід до загальної обов’язкової семирічної освіти. З 1956 р. створюється новий тип школи – школа-інтернат, куди приймалися діти одиноких матерів, інвалідів, сироти.

24 грудня 1958 р. було видано закон "Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Цей закон визначав:

– перехід до обов’язкової 8-річної освіти для дітей віком від 7 до 15-16 років;

– організацію виробничого навчання і виробничої практики з метою поєднання навчання з продуктивною працею дітей (вся молодь віком 15-16 років повинна була включатися у посильну суспільно-корисну працю);

– структуру основних типів шкіл:

а) школи робітничої і селянської молоді (вечірні і заочні середні загальноосвітні школи), де працююча молодь, яка має 8 класів, отримує середню освіту і підвищує професійну кваліфікацію протягом 3-х років;

б) середні загальноосвітні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням (11-річні: 8 класів + 3 роки для отримання повної середньої освіти та професійної підготовки в одній із галузей народного господарства);

в) технікуми й інші середні спеціальні учбові заклади, де на базі 8-річної освіти отримується загальна середня і середня спеціальна освіта.

У цей період у Білявці працювала семирічна школа. Взагалі сільська школа поступалася міській у розвитку. Адже не вистачало елементарних речей – зошитів (писали навіть на газетах), підручників, парт, стільців тощо. Учням доводилося сприймати навчальний матеріал, викладений в усній формі. Сиділи де прийдеться – на підвіконнях, підлозі, по кутках.

Велику роль у навчально-виховному процесі відігравала ідеологія. Ідеями марксизму-ленінізму були пронизані всі шкільні предмети. Викладали навіть курс «Конституція СРСР». Також велику увагу приділяли каліграфії. Учні писали перами, використовуючи чорнило. Кожен мав чорнильницю, яку бережно ніс до школи.

Вчителі Лупеєв Федір Гнатович ( директор школи), Лупеєва Ніна Федорівна, Назаренко Ніна Петрівна та ін. віддавали всі свої сили, знання і вміння учням, були для них і для жителів села прикладом.

З 1964 р. встановлювався 2-річний термін навчання в середній школі на базі 8 класу замість 3-річного. Школа ставала 10-річною. А в Білявці школа стала восьмирічною.

Незважаючи на зростання обсягів методичного і матеріального забезпечення школи, спостерігається накопичення розриву між вищою і середньою освітою. Базової підготовки в сільській школі стає недостатньо для вступу до вузу.

Вчителі Біляївської восьмирічної школи цього періоду ( Трофименко А.Є., Андрієнко Л.В., Наконечна Є.Ю., Сташко Є.Є., Чаканова Р.А., Чоботок В.С., Пасько А.І., Котляр В.С., Чоботок Є.Я., Зуркова (Кірчевська) А.І., Бунчук М.Н., Борисенко В.П., Яковець С.Й., Ліпецька О.В., Остапенко Г.І. та ін.) намагалися ґрунтовно готувати учнів, особливо з базових дисциплін. Саме завдяки їх самовідданій праці у восьмирічній школі спостерігається загальний високий рівень навчання.

Молоді вчителі, які за направленням приїхали до Біляївської школи у 1970-ті роки, Ступак Л.Г., Ступак Л.М., Борисенко В.В., Колодич Г.М., Слущенко М.І., стали справжніми ентузіастами шкільних справ. Використовуючи досвід старших колег та знання, здобуті у вузах, вони принесли багато новизни у навчально-виховний процес.

Після закінчення восьмого класу учні продовжували навчання у технікумах, училищах, а деякі здобували середню освіту у Хрещенівській або Нововоронцовській середніх школах.

1984 року було накреслено і прийнято основні напрямки шкільної реформи, де передбачалося: підвищення якості освіти і виховання; поліпшення постановки трудового виховання і професійної орієнтації учнів; зміцнення навчальної дисципліни і розвиток учнівського самоуправління; підняття громадського престижу і авторитету учителя, покращення його теоретичної і практичної підготовки тощо. Для реалізації поставлених завдань було видано ряд партійних постанов. Зокрема, на основі розробленого плану партійними постановами у країні було проголошено перехід на навчання дітей з 6-річного віку та на 11-річний термін шкільного навчання; змінювалася структура загальноосвітньої школи (початкова 1-4 класи, неповна середня 1-9 класи, середня школа 1-11 класи), зменшувалась наповнюваність 1-9 класів до 30 чоловік, 10-11 класів до 25 чоловік.

Але всі проведені заходи у зв’язку із скочуванням країни у прірву економічної кризи не дали бажаного результату. Вже на першому році реформування освіти на урядовому рівні було констатовано, що "реформа забуксувала". Школа залишалася у кризовому стані, такою вона була і на час проголошення незалежної України

Незважаючи на нелегкі часи, у 1990-1991 роках у Біляївці на місці старої церкви будується нова десятирічна школа. Не тільки бригада будівельників із Старої Каховки, але й учні , і батьки були зацікавлені у чимскорішому завершенні будівництва. Тому організовувалися бригади ентузіастів з дітей, дорослих, які виконували посильну допомогу фахівцям. Директором нової школи було призначено Кірчевську Анну Іванівну.

Хронологія директорів школи

1940 –і роки Коломієць Мотрона Леонтіївна

Шрам Олексій

Мандрика Микита Олексійович

1950-і роки Саєнко Кирило Олександрович

1960-і роки Трохименко Олексій Єрофійович

Чоботок Володимир Сергійович

Медведьова Галина Іванівна

Котляр Ольга Миколаївна

Борисенко Володимир Андрійович

1975 р. Сиволап Анатолій Федорович

Кияниця Микола Андрійович

Овсійчук Петро Якимович

Клочанюк Валентина Дмитрівна

1982-1995 рр. Кірчевська Анна Іванівна

1995-2010 рр. Кокошинська Зінаїда Миколаївна

2010 р…… Яковець Юрій Володимирович

Кiлькiсть переглядiв: 1917

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.